Серед великого розмаїття плодових культур слива та алича відзначаються скороплідністю, урожайністю, високими харчовими, технологічними та лікувальними властивостями плодів. Саме тому в присадибному садівництві вони є досить популярними.

Як слива та алича потрапили в Україну

В Україну слива потрапила приблизно у ХVI столітті. Народні селекціонери швидко оцінили східного прибульця. Сьогодні у світі відомо понад 1500 сортів сливи.

Алича донедавна була відома лише як дикоросла рослина, яка широко розповсюджена переважно на півдні: на Кавказі, в Криму, Середній Азії. Вивчення потенціально нової плодової культури почалося з кінця 20-х років минулого століття, з появою нових крупноплідних сортів.

За короткий проміжок часу алича набула великої популярності в аматорському садівництві. Адже за швидкоплідністю вона перевищує вишню, черешню, сливу, перші товарні врожаї дає на 3–4–й рік після садіння. Зумовлено це тим, що у дерева аличі утворюються 2–3 хвилі росту пагонів за сезон, на яких рясно закладаються генеративні бруньки.

Де садити сливу та аличу

Важливим є і те, що плоди аличі достигають між вишнею та ранніми сортами сливи, тобто створюють конвеєр надходження плодової продукції до споживача, а поява зимостійких сортів дозволяє вирощувати її навіть на півночі країни.

Підбір ґрунту. За біологічними властивостями слива й алича мають багато спільного. Вони добре ростуть на всіх садопридатних ґрунтах, однак для отримання щедрих врожаїв та плодів із високими товарними властивостями  краще підбирати родючі ґрунти з добрими фізичними властивостями  і забезпечені вологою. Найпридатнішими є чорноземи суглинкові, дерново-наносні, а також каштанові ґрунти, тобто з порівняно високою вологоємкістю.

Легкі піщані ґрунти менш придатні для цієї культури, оскільки вони погано утримують вологу. У зв’язку з цим на  Поліссі слива поширена мало.

Дерева сливи та аличі мають низьку водоутримувальну здатність квіток і зав’язі, тому різко реагують на нестачу вологи. Особливо вона необхідна під час масового цвітіння та в початковий період формування зав’язі, а також під час достигання плодів. У процесі підготовки дерев до зими також треба регулювати водний і поживний режим ґрунту, що значною мірою сприяє нормальному процесу загартування і підвищує зимостійкість рослин.

Нотатки для садівника щодо посадки сливи та аличі

• Для кращого запилення бажано висаджувати не менше ніж 2 сорти дерев або на одному дереві прищепити ще декілька сортів, таким чином створивши дерево-сад.
• Висадження дерев краще проводити рано навесні з початком весняно-польових робіт. Підготовка посадкових місць традиційна, як і для інших плодових культур.

Як зимують слива та алича

Серед кісточкових культур за зимостійкістю слива поступається лише вишні, а алича — сливі. Ці культури мають короткий період зимового спокою, тому квіткові бруньки виходять із нього вже в середині або кінці січня. Тому відлиги серед зими та рано навесні  можуть провокувати розпускання бруньок, а зворотні приморозки — завдати шкоду не тільки плодовим брунькам, а й деревам цих культур.

Алича — чудовий і до того ж дуже ранній медонос (зацвітає зразу за кизилом), тоді як  слива відрізняється більш пізнім цвітінням і більш тіньовитривала , ніж інші кісточкові. Проте, як свідчить досвід, за нестачі світла крони видовжуються, оголюються, а плоди втрачають смакові властивості. Тому дерева сильнорослих сортів обох культур доцільно висаджувати за схемою 6 х 3–4 м (18–24 м²), а середньорослі —  5 х 3 м (15 м²). Як підщепи використовують сіянці аличі. Для отримання слаборослих дерев популярності набувають такі вегетативно розмножувані підщепи, як ВВА-1 (дерева на ній висаджують більш щільно —  4 х 2 м), Еврика 99 та ВСВ-1 (5 х 2–3 м).

На відміну від сливи, дерева аличі мають більш високу регенераційну здатність, навіть після сильного підмерзання швидко відновлюють ріст. Більшість сортів аличі відзначається високим ступенем вкорінення зеленими живцями в умовах штучного туману. Перевага таких кореневласних дерев — можливість швидкого відновлення надземної частини за рахунок кореневої порослі. Тобто після сильного підмерзання дерева знову відновлюються і вже на 2–3–й рік можна збирати щедрий урожай плодів.

Як робити обрізку сливи та аличі

Формувальне обрізування. На нього потрібно звернути особливу увагу. Як правило, формують округлу крону на низькому штамбі (40–60 см) з компактним нижнім ярусом, у якому закладають 4–5 основних скелетних гілок, у другому — 2–3, у третьому — 2, вчасним  обмеженням висоти дерев до 3,5–4 м і товщини крони до 3–4 м. Відстань між І та  ІІ ярусами має становити  60–70, а між  ІІ та  ІІІ — 50–60 см відповідно. В плодоносному віці треба уникати видалення товстих скелетних гілок (крім сухих), оскільки дерево ослаблюється і засихає. Рекомендується проводити лише санітарне обрізування і видалення напівскелетних гілок, які загущують крону.

⌂ Дерево після обрізки

У більшості сортів аличі крупноплідної центральний провідник відхиляється, тому в перші роки після садіння не вдається сформувати чітко вираженого лідера  у кроні. Тому такі сорти можна формувати за типом чаші, закладаючи перший ярус із 3–4 гілок,  не залишаючи провідника. Можна формувати і поліпшену чашу, коли на провіднику залишають у ІІ ярусі ще одну-дві гілки, вище за які  провідник видаляють.

Обрізування дерев проводять рано навесні, а також на початку липня і зразу після збирання плодів. Обрізування в літній період покращує освітлення крони, знижує ростові процеси, сприяє формуванню добре забарвлених плодів. Крім того, завдяки активному камбію  рани краще загоюються, а видалення сильних ростових пагонів сприяє перерозподілу поживних речовин, які спрямовуються на урожай наступного року. Гілки з гострими кутами відходження від провідника видаляють або відгинають до більш горизонтального положення, що сприяє кращому закладанню квіткових бруньок і уникненню розчахування гілок.

Шкідники і хвороби сливи та аличи

Слива й алича уражуються багатьма шкідниками і хворобами. Особливо небезпечними є сливова плодожерка, чорний сливовий пильщик, сливова попелиця. Серед хвороб — червона плямистість (полістігмоз ), клястероспоріоз (дірчаста  плямистість), а також вірусні хвороби — шарка сливи та карликовість сливи. Відносно стійкі до шарки нові сорти західної селекції — Чачакська найболіа, Чачакська лепотиця, Єлєна, Ганіта та ін.

Обприскування крони від вірусних хвороб неефективне, тому основний метод боротьби — це вирощування безвірусного садивного матеріалу, а уражені рослини спалюють.

Захист сливи й аличі від хвороб та шкідників

Автор: Олена Кіщак, доктор с / г наук, Інститут садівництва НААН України

Купити саджанці сливи