Серед великого розмаїття плодових культур слива та алича відзначаються скороплідністю, урожайністю, високими харчовими, технологічними та лікувальними властивостями плодів. Саме тому в присадибному садівництві вони є досить популярними.
В Україну слива потрапила приблизно у ХVI столітті. Народні селекціонери швидко оцінили східного прибульця. Сьогодні у світі відомо понад 1500 сортів сливи.
Алича донедавна була відома лише як дикоросла рослина, яка широко розповсюджена переважно на півдні: на Кавказі, в Криму, Середній Азії. Вивчення потенціально нової плодової культури почалося з кінця 20-х років минулого століття, з появою нових крупноплідних сортів.
За короткий проміжок часу алича набула великої популярності в аматорському садівництві. Адже за швидкоплідністю вона перевищує вишню, черешню, сливу, перші товарні врожаї дає на 3–4–й рік після садіння. Зумовлено це тим, що у дерева аличі утворюються 2–3 хвилі росту пагонів за сезон, на яких рясно закладаються генеративні бруньки.
Важливим є і те, що плоди аличі достигають між вишнею та ранніми сортами сливи, тобто створюють конвеєр надходження плодової продукції до споживача, а поява зимостійких сортів дозволяє вирощувати її навіть на півночі країни.
Підбір ґрунту. За біологічними властивостями слива й алича мають багато спільного. Вони добре ростуть на всіх садопридатних ґрунтах, однак для отримання щедрих врожаїв та плодів із високими товарними властивостями краще підбирати родючі ґрунти з добрими фізичними властивостями і забезпечені вологою. Найпридатнішими є чорноземи суглинкові, дерново-наносні, а також каштанові ґрунти, тобто з порівняно високою вологоємкістю.
Легкі піщані ґрунти менш придатні для цієї культури, оскільки вони погано утримують вологу. У зв’язку з цим на Поліссі слива поширена мало.
Дерева сливи та аличі мають низьку водоутримувальну здатність квіток і зав’язі, тому різко реагують на нестачу вологи. Особливо вона необхідна під час масового цвітіння та в початковий період формування зав’язі, а також під час достигання плодів. У процесі підготовки дерев до зими також треба регулювати водний і поживний режим ґрунту, що значною мірою сприяє нормальному процесу загартування і підвищує зимостійкість рослин.
Нотатки для садівника щодо посадки сливи та аличі
Серед кісточкових культур за зимостійкістю слива поступається лише вишні, а алича — сливі. Ці культури мають короткий період зимового спокою, тому квіткові бруньки виходять із нього вже в середині або кінці січня. Тому відлиги серед зими та рано навесні можуть провокувати розпускання бруньок, а зворотні приморозки — завдати шкоду не тільки плодовим брунькам, а й деревам цих культур.
Алича — чудовий і до того ж дуже ранній медонос (зацвітає зразу за кизилом), тоді як слива відрізняється більш пізнім цвітінням і більш тіньовитривала , ніж інші кісточкові. Проте, як свідчить досвід, за нестачі світла крони видовжуються, оголюються, а плоди втрачають смакові властивості. Тому дерева сильнорослих сортів обох культур доцільно висаджувати за схемою 6 х 3–4 м (18–24 м2), а середньорослі — 5 х 3 м (15 м2). Як підщепи використовують сіянці аличі. Для отримання слаборослих дерев популярності набувають такі вегетативно розмножувані підщепи, як ВВА-1 (дерева на ній висаджують більш щільно — 4 х 2 м), Еврика 99 та ВСВ-1 (5 х 2–3 м).
На відміну від сливи, дерева аличі мають більш високу регенераційну здатність, навіть після сильного підмерзання швидко відновлюють ріст. Більшість сортів аличі відзначається високим ступенем вкорінення зеленими живцями в умовах штучного туману. Перевага таких кореневласних дерев — можливість швидкого відновлення надземної частини за рахунок кореневої порослі. Тобто після сильного підмерзання дерева знову відновлюються і вже на 2–3–й рік можна збирати щедрий урожай плодів.
Формувальне обрізування. На нього потрібно звернути особливу увагу. Як правило, формують округлу крону на низькому штамбі (40–60 см) з компактним нижнім ярусом, у якому закладають 4–5 основних скелетних гілок, у другому — 2–3, у третьому — 2, вчасним обмеженням висоти дерев до 3,5–4 м і товщини крони до 3–4 м. Відстань між І та ІІ ярусами має становити 60–70, а між ІІ та ІІІ — 50–60 см відповідно. В плодоносному віці треба уникати видалення товстих скелетних гілок (крім сухих), оскільки дерево ослаблюється і засихає. Рекомендується проводити лише санітарне обрізування і видалення напівскелетних гілок, які загущують крону.
⌂ Дерево після обрізки
У більшості сортів аличі крупноплідної центральний провідник відхиляється, тому в перші роки після садіння не вдається сформувати чітко вираженого лідера у кроні. Тому такі сорти можна формувати за типом чаші, закладаючи перший ярус із 3–4 гілок, не залишаючи провідника. Можна формувати і поліпшену чашу, коли на провіднику залишають у ІІ ярусі ще одну-дві гілки, вище за які провідник видаляють.
Обрізування дерев проводять рано навесні, а також на початку липня і зразу після збирання плодів. Обрізування в літній період покращує освітлення крони, знижує ростові процеси, сприяє формуванню добре забарвлених плодів. Крім того, завдяки активному камбію рани краще загоюються, а видалення сильних ростових пагонів сприяє перерозподілу поживних речовин, які спрямовуються на урожай наступного року. Гілки з гострими кутами відходження від провідника видаляють або відгинають до більш горизонтального положення, що сприяє кращому закладанню квіткових бруньок і уникненню розчахування гілок.
Слива й алича уражуються багатьма шкідниками і хворобами. Особливо небезпечними є сливова плодожерка, чорний сливовий пильщик, сливова попелиця. Серед хвороб — червона плямистість (полістігмоз ), клястероспоріоз (дірчаста плямистість), а також вірусні хвороби — шарка сливи та карликовість сливи. Відносно стійкі до шарки нові сорти західної селекції — Чачакська найболіа, Чачакська лепотиця, Єлєна, Ганіта та ін.
Обприскування крони від вірусних хвороб неефективне, тому основний метод боротьби — це вирощування безвірусного садивного матеріалу, а уражені рослини спалюють.
Захист сливи й аличі від хвороб та шкідників
№ п/п |
Терміни проведення |
Хвороби, шкідники |
Препарати |
Норми витрат із розрахунку на 10 л води |
1. |
Перед розпусканням бруньок за середньодобової температури повітря не менше ніж +4ºС |
Попелиці, кліщі, щитівка, інші шкідники |
30 В |
0,2 л |
2. |
На початку розпускання бруньок |
Моніліоз, довгоносики, листокрутки, попелиці, пильщики, клястероспоріоз |
Хорус + Варант |
2,5–3,0 г + 2,5 мл |
3. |
Перед цвітінням |
Ті ж і пильщики |
Світч + Конфідор |
7,5–10 г +2,5 мл |
4. |
Через 6–8 днів після цвітіння |
Ті ж і сливова товстоніжка |
Світч + Конфідор |
7,5–10 г +2,5 мл |
5. |
На початку відродження гусениць 1-го покоління |
Ті ж і сливова плодожерка |
Хорус + Біотрін |
2,5–3,0 г + 2,5 мл |
6. |
На початку відродження гусениць 2-го покоління |
Ті ж і сливова плодожерка |
Світч + Конфідор |
2,5–3,0 г + 2,5 мл |
Автор: Олена Кіщак, доктор с / г наук, Інститут садівництва НААН України
Рекомендовані товари!