Слива й алича стають дедалі популярнішими завдяки скороплідності, урожайності, а також високим харчовим, технологічним та лікувальним властивостям плодів. Сьогодні у світі налічується понад 1500 сортів сливи. Алича донедавна була відома лише як дикоросла рослина, але сьогодні існує багато нових крупноплідних сортів цієї культури. За швидкоплідністю вона перевершує вишню, черешню, сливу, перші товарні врожаї дає на 3–4-й рік після садіння. Важливо й те, що плоди аличі достигають між вишнею та ранніми сортами сливи, тобто створюють конвеєр надходження плодової продукції до споживача, а завдяки зимостійким сортам її можна вирощувати навіть на півночі країни.

Найкращий ґрунт

Слива й алича добре ростуть на всіх садопридатних ґрунтах, однак для отримання щедрого врожаю та плодів із високими товарними властивостями найкраще підбирати родючі ґрунти — чорноземи суглинкові, дерново-наносні, каштанові, тобто з порівняно високою вологоємкістю.

Дерева сливи та аличі мають низьку водоутримувальну здатність квіток і зав’язі, тому різко реагують на брак вологи, якої найбільше потребують під час масового цвітіння та в початковий період формування зав’язі, а також під час достигання плодів. У процесі підготовки дерев до зими також треба регулювати водний і поживний режим ґрунту, що значною мірою сприяє нормальному процесу загартування і підвищує зимостійкість рослин.

Як уберегти квіткові бруньки

Серед кісточкових культур за зимостійкістю слива поступається лише вишні, а алича — сливі. Ці культури мають короткий період зимового спокою — квіткові бруньки виходять із нього вже всередині або наприкінці січня. Тому відлиги серед зими та рано навесні стимулюють розпускання бруньок, які згодом можуть знищити морози. На відміну від сливи, дерева аличі мають більш високу регенераційну здатність, навіть після сильного підмерзання швидко відновлюють ріст. Більшість сортів аличі відзначається високим ступенем вкорінення зеленими живцями за умов штучного туману. Перевага таких кореневласних дерев — можливість швидкого відновлення за рахунок кореневої порослі. Тобто після сильного підмерзання дерева знову відновлюються, і вже на 2–3-й рік можна збирати щедрий врожай плодів.

Більше світла!

Слива більш тіньовитривала, ніж інші кісточкові, однак через брак світла її крона (як і аличі) видовжується, оголюється, а плоди втрачають смакові властивості. Тому дерева сильнорослих сортів обох культур доцільно висаджувати за такою схемою: 6х3–4 м (18–24 м²), а середньорослі — 5х3м (15 м²). Як підщепу використовують сіянці аличі. Для отримання слаборослих дерев дедалі популярними стають такі вегетативно розмножувальні підщепи, як ВВА-1 (дерева на ній висаджують більш щільно — 4х2 м), Еврика 99 та ВСВ-1 (5х2–3м).

Важливо знати! Для кращого запилення бажано висаджувати дерева двох сортів або на одному дереві прищепити ще декілька сортів, таким чином створивши дерево-сад.

Формувальне обрізування

На нього потрібно звернути особливу увагу. Як правило, формують округлу крону на низькому штамбі (40–60 см) з компактним нижнім ярусом, у якому закладають 4–5 основних скелетних гілок, в другому — 2–3, в третьому — 2, вчасним обмеженням висоти дерев до 3,5–4 м і товщини крони до 3–4 м. Відстань між першим і другим ярусами має становити 60–70 см, між другим і третім — 50–60 см відповідно. У плодоносному віці слід уникати видалення товстих скелетних гілок (крім сухих), оскільки дерево ослаблюється і засихає. Рекомендують проводити лише санітарне обрізування і видалення напівскелетних гілок, які загущують крону.

⌂ До обрізування                                        Після обрізування                                                                                     

Центральний провідник більшості сортів аличі крупноплідної відхиляється, тому в перші роки після садіння не вдається сформувати чітко вираженого лідера в кроні. Такі сорти можна формувати за типом чаші, закладаючи перший ярус із 3–4 гілок, не залишаючи провідника. Можна формувати і поліпшену чашу, коли на провіднику залишають у другому ярусі ще одну-дві гілки, вище за які провідник видаляють.

Обрізування дерев проводять рано навесні, а також на початку липня і одразу після збирання плодів. Завдяки обрізуванню в літній період покращується освітлення крони, знижуються ростові процеси, формуються добре забарвлені плоди. Крім того, за рахунок активного камбію рани краще загоюються, а видалення сильних ростових пагонів сприяє перерозподілу поживних речовин, які спрямовуються на урожай наступного року. Гілки з гострими кутами відходження від провідника видаляють або відгинають до більш горизонтального розташування. Це сприяє кращому закладанню квіткових бруньок і запобігає розчахуванню гілок.

Які мінуси

Слива й алича уражуються багатьма шкідниками і хворобами. Особливо небезпечними є сливова плодожерка, чорний сливовий пильщик, сливова попелиця. Серед хвороб — червона плямистість (полістігмоз), клястероспоріоз (дірчаста плямистість), а також вірусні хвороби — шарка сливи та карликовість сливи. Відносно стійки до шарки нові сорти західної селекції: Чачакська найболіа, Чачакська лепотиця, Елена, Ганіта та ін.

⌂ Особливо небезпечна є хвороба — шарка сливи

Обприскування крони проти вірусних хвороб неефективне, тому основний метод боротьби — придбання незараженого садивного матеріалу, уражені ж рослини доведеться спалити.

Захист сливи й аличі від хвороб та шкідників

Автор: Олена Кіщак, доктор сільськогосподарських наук, Інститут садівництва НААН України

Купити саджанці сливи