Духмяні трави, які виростила родюча земля, випестило тепле сонце, вимили рясні дощі, залишили химерні відбитки на тканині талановитої майстрині — Наталії Степанюк. Ажурні листки американського клена, тендітна скумпія, величний перстач, яскраво-синя капуста долучились до магічного процесу, віддаючи свої пігменти. Фахівчиня має творчу майстерню «Чеширський кіт» у Вінниці, де плекає в дітей любов до прекрасного: вчить ліплення, пошиття іграшок, валяння, конструювання з паперу. Одне з її захоплень — екопринт.

⌂ Фото: Пані Наталя показала на майстеркласі, як розмалювати тканину екофарбами для шопера (екосумки)

Техніка екопринту виникла в Австралії наприкінці ХХ ст. і набирає обертів у світі, адже дедалі більше людей віддають перевагу натуральним та водночас креативним виробам ручної роботи.

Уперше спробувала цю техніку пані Наталя, коли її знайома потрапила в прикру ситуацію: «До мене приїхала подруга. Дорогою вона забруднила білу блузку. Але ми скоро вирішили проблему — пофарбували одяг листям. Мені так сподобався результат, що я розмальовувала все довкола рослинами». Завдяки працелюбності та фантазії жінки в цій техніці було виготовлено унікальні шопери, іграшки та одяг.

Також слухайте цю статтю в аудіоформаті

Створюємо унікальний екопринт

1. Спочатку варто зволожити тканину в розчині залізного або мідного купоросу. Цей процес називається протруюванням, за допомогою якого закріплюють колір на тканині й додають насиченості пігменту. Кількість препарату залежить від вашої фантазії. Жоден професіонал точних пропорцій не порекомендує.

Мідний купорос (2-3 л води на 1 г препарату) використовують для отримання темно-жовтого, сірого, зеленуватого й коричневого відтінків.
Залізний купорос застосовують за потреби (на відро води — столову ложку речовини), щоб одержати темні відтінки, зокрема сірий, коричнево-зелений, чорний, червонувато-коричневий.
Порошок закріплювача розчиняють у невеликій кількості води й вливають в основну воду, підігріту до 40 градусів. Мокру тканину опускають у розчин і доводять до кипіння. Кип’ятять упродовж 15-20 хвилин, помішуючи.

«!!! Варто лише пам’ятати: якщо замість залізного купоросу візьмете мідний, то що більше його додасте, то темнішими будуть візерунки», — зізнається майстриня цієї справи.

2. Потім кладемо тканину на зручне місце (стіл чи підлогу), під неї варто простелити водонепроникну плівку, оскільки візерунок легко відбивається і на інший бік. Розкладаємо вибрані рослини. Накриваємо нашу композицію поліетиленовою плівкою (у рулонах), аби зафіксувати листочки.

3. Далі починаємо згортати наш витвір. У цьому нам допоможе дерев’яна паличка (валик) чи качалка для розкачування тіста.

Мисткиня наголошує: «Накручуйте цю «ковбаску» якнайдужче, тоді яскравішим буде відбиток!» Зав’язуємо її.

4. Тепер наливаємо небагато води в каструлю, на дно ставимо дерев’яні дощечки або цеглину, а зверху — закручену тканину на валику. Так створюємо парову лазню. Вода не має торкатися нашого майбутнього витвору. Гаряче повітря циркулює, пігменти рослин виділяються та перебиваються на матеріал. Прикриваємо покришкою і варимо. Деякі майстри кажуть, що варто варити не менше ніж чотири години, але пані Наталя вважає, що краще до двох годин, щоб заощадити газ та зекономити час.

5. Після варіння дістаємо й просушуємо тканину, не розгортаючи. І ось нарешті настає час, коли серце шалено калатає у грудях, долоні пітніють, не дає спокою цікавість: «Що ж там вийшло?!» Годі мучити себе!

6. Повільно розгортаємо нашу «ковбаску». І від захоплення відбирає мову. Кожна прожилка листочка, пелюсточка квітки залишили відбиток у цій креативній історії.

Наталя Степанюк ділиться: «Найзворушливіша мить — це тоді, коли розгортаєш після варіння тканину й нетерпляче очікуєш, який візерунок вийшов. Коли чоловік був удома, завжди прибігав, щоб поспостерігати за процесом розгортання. Невідомо, наскільки віддадуть себе рослини: одні — лише контур, інші — жилки, а будуть і такі, які повністю відтворять свою форму».

7. Ідемо прополіскувати тканину у воді.

Той, хто проживає в приватних будинках, замість парової лазні, може застосувати природний спосіб — розвести багаттячко, покласти цеглинку та варити протягом 20-30 хвилин. Саме так робить Наталя Степанюк на майстер-класах. Або ж можна використати молоток і перебити візерунок, стукаючи по рослині, однак відбитки не будуть довговічні.

⌂ Фото: Охочі створюють незвичні візерунки майбутніх невеликих шоперів

Вибираємо тканину

«Найкраще використовувати натуральні тканини, наприклад льон, шовк, бавовну, але не синтетичну. Експериментувати на кашемірі та валяному полотні — справжнє диво!» — захоплено ділиться майстриня.

Фото: Найкращий живописець — це природа, а Ви можете стати її співавтором

Скільки екопринт зберігає кольори?

Наталя Степанюк зізнається, що має панно, якому вже три роки. Їй було шкода різати тканину. «Матеріал із принтом трішки зблід, але це тільки я знаю, — усміхається жінка. — Колір був темним, а став коричневим. Натягнула полотно на рамку — вийшло красиве панно». Одяг із таким принтом можна прати, він збереже свою красу.

Спробуйте й ви — неодмінно вдасться!

Захопливе заняття не знає пір року! Прогулюючись галявиною чи оглядаючи власний квітник, ви можете вибрати улюблені рослини влітку та восени, висушити їх у книгах. А коли за вікном пануватиме справжня зимова казка, вийміть рослинки, прокип’ятіть і за вже відомою вам технологією створіть кольоровий принт на одязі.

⌂ Фото: Легко, просто і красиво декоруємо тварини!

Чудову фарбувальну здатність мають квітки, листя, які містять флавоноїди, антоціани, таніни. Це пряно-ароматичні рослини з протизапальними, знеболювальними, протимікробними властивостями. Майстриня додає ще одну деталь про період збирання: «Рослини, які побували довго на сонці, залишать яскраві відтінки, а після дощу — бліді».

Співрозмовниця так закохана в хендмейд, що найбільше боїться, аби встигла спробувати різні напрями хобі, адже для неї життя — це справжнє поле для творчості. Тому вона радить й іншим поринути у світ краси та натхнення. «Якщо маєте улюблені, але заплямлені чи пожовклі сорочки — дайте їм друге життя! Кожен, хто проходитиме повз, обов’язково поцікавиться: де ж ви придбали одяг із таким незвичним принтом?!»

Творити на полотні можна не лише за допомогою натуральних барвників, а й задіюючи фантазію та акварельні фарби. Учасниці грандіозної виставки «Незламні квіти» поділилися, як їм вдалось займатися мистецтвом під час війни. Вони пояснили вибір рослин для картин і дали поради для художників, які тільки-но починають свій творчий шлях. 

Спеціально для «СонцеСаду» матеріал підготувала Анна Калініченко