Що таке зелений чай? Це по особливому оброблені листя та бруньки чайного куща (лат. Camellia sinensis). Зеленому чаю притаманний мінімальний ступінь ферментації, порівняно з іншими чаями, тому листя має різні відтінки зеленого кольору.
Детальніше про зелений чай «СонцеСаду» розповіла Оксана Якубінська, викладач школи чайного мистецтва.
Історія виникнення чаю. Уперше зелений чай з'явився в Китаї в провінції Сичуань, що є батьківщиною чаю. 3 другого століття до нашої ери фермер У Лі Чжень почав культивувати чайну рослину та вдосконалювати технологію її приготування. Завдяки йому чай став корисним і смачним напоєм, відомим не тільки в Китаї, а й за його межами.
Вирощування і приготування зеленого чаю — нелегка справа. Це мистецтво, яке потребує знань і навичок у багатьох сферах. Тривалий час секрети технології приготування чаю не відкривали. Кожний чайний фермер мав свій рецепт, який передавався від батька до сина. Аж у XVII столітті зелений чай потрапив до Кореї, Японії, В'єтнаму, а пізніше й до Індії. На якість зеленого чаю впливає безліч факторів: клімат, склад ґрунту, вологість, висота плантацій, роза вітрів, флора, фауна. Це все називається одним словом — терруар. Під час приготування зеленого чаю кожної групи майстер бере до уваги перелічені фактори, а також час збирання та погодні умови протягом дня.
Види чаю. У середині групи під назвою зелений чай існують підгрупи й категорії. Поділ зумовлено існуванням різних технологій обробки листків, завдяки чому їхня форма змінюється. Зелений чай буває:
• листковим (злегка зім'ятий цілісний листок); найвідоміший представник цієї підгрупи — Люань Гуапянь (Гарбузове насіння);
• скрученим (брунька або перший листок згорнений у кульку, нагадує маленьку перлину); найвідоміший представник — Молі Чжень Чжу (Жасминова перлина);
• голчастим (брунька із загостреним кінцем нагадує голку); найвідоміший представник — Сун Люй (Соснові голки);
• плоским (немов попрасовані); найвідоміший представник — Сі Ху Лунцзин (Колодязь дракона з озера Сі Ху);
• спіральним (брунька або перший ніжний листок закручений у спіральки, немов кучері); найвідоміший представник — Бі Ло Чунь (Смарагдові спіралі весни);
• горобині язички (два листки, які щойно розкрилися, з брунькою всередині); найвідоміший представник — Хуан Шань Мао Фен (Ворсисті піки Хуаншань).
Користь для здоров’я. Лікувальні властивості зеленого чаю відомі здавна. Завдяки цілющості цей чай постачали навіть до імператорського двору для імператора та його сім'ї як сплату податків. Вважали, що чай має унікальну властивість виводити отрути та зайву рідину з організму, омолоджувати його, покращувати пам'ять. Танін і фтор, які містяться в зеленому чаї, зміцнюють ясна та емаль зубів. За останні три десятиріччя вчені всього світу провели безліч експериментів і досліджень, які довели надзвичайну користь зеленого чаю для здоров'я. Учені Пекінського університету з'ясували, що в літніх людей та осіб із генетичною схильністю до хвороби Альцгеймера знижується ризик захворіти на цю недугу на 86%, якщо вони питимуть зелений чай щодня. Також учені дослідили корисні властивості полі фенолів. Було виявлено, що другим серед продуктів за їх вмістом є зелений чай. Полі феноли необхідні нам так, як вода. Адже завдяки їм клітини отримують можливість відновитися внаслідок пошкоджень, які завдають вільні радикали, таким чином сповільнюється старіння. У зеленому чаї є багато вітамінів, які потребує організм для повноцінного функціонування. Це вітаміни групи Р, С і В. До речі, поєднання вітамінів Р і С взаємо посилюють власну дію і позитивно впливають на судини, очищаючи їх від атеросклеротичних бляшок та роблячи еластичнішими й міцними. А комплекс вітамінів групи В позитивно діє на нервову систему, покращує стан шкіри та обмін речовин в організмі.
У Китаї до чаїв ставляться як до ліків. Тому кожний має свої протипоказання. Зелений чай не виняток. Наприклад, китайські медики забороняють його людям із хворим шлунком. Також не рекомендують пити зелений чай натще та особам із каміннями в нирках, оскільки він є сильним сечогінним засобом і може спричинити не контрольований зсув каміння. Не можна багато зеленого чаю жінкам у період менструального циклу, позаяк він розріджує кров, а тому й підсилює кровотечу.
Способи заварювання зеленого чаю.
Перший спосіб - китайський метод протоки - Пін Ча, коли використовують чайник або гайвань (піала з кришкою) невеликого об'єму (120-150 мл). Прогріваємо весь посуд. Беремо від 3,5 до 5 грамів зеленого чаю (від двох до трьох із половиною чайних ложок). Засипаємо в заварник. Заливаємо водою 90°С. Настоюємо протягом трьох-п'яти секунд. Першу заварку, якщо хочемо, зливаємо, другу - також заварюємо недовго (досить п'яти секунд). Чай можна заварювати до десяти разів. 3 кожною заваркою смак і аромат напою змінюватимуться.
Другий спосіб - для великої компанії: беремо великий скляний чайник (1,5 л) і шість грамів зеленого чаю (чотири чайні ложки), заливаємо водою 90°С, настоюємо протягом трьох-п'яти хвилин, але не більше! Застосовуючи такий метод заварювання, треба уникати довгого настоювання (понад сім хвилин), оскільки ефірні олії руйнуються й нема жодної користі від напою. Часто кажуть: «Ми п'ємо живий чай». А це означає, що чай, який щойно заварений, одразу випивають. У такому разі всі корисні вітаміни та мікроелементи легко засвоюються організмом. Під час заварювання чаю важливими також е вода та температурний режим. Вода має бути чистою та м'якою. Залежно від її температури під час заварювання, ви можете отримати абсолютно різні напої. Наприклад, заварюючи зелений чай 90°С, отримаєте насичений чайним кофеїном (теїном) напій, який бадьоритиме. Якщо ж заварите чай водою 65-70°С, то матимете освіжаючий та дуже м'який напій без теїну, зі значним вмістом амінокислот, який даватиме відчуття свіжості та легкості протягом тривалого часу.
Читайте ще:
Чайна веселка
Лимон, молоко мед: з чим смакує чай?
Чай замість ліків