Бобові культури мають свої хвороби, які можуть завдати шкоди врожаю або й знищити рослини. Однак якщо їх вчасно розпізнати і вжити належних профілактичних та лікувальних заходів – усі хвороби дійсно відскакуватимуть, як горошини від стіни.
Експерт – Іван Марков, професор НУБіП України
Фузаріозна коренева гниль (фузаріозне в’янення)
Проявляється як загнивання коренів від появи сходів до формування бобів. Пізніше уражується основа стебла, яка набуває темно-коричневого забарвлення. Корінь стає мичкуватим. На уражених рослинах спочатку жовтіють нижні листки, згодом – листки середнього і верхнього ярусів. У вологу погоду уражена тканина покривається білим або рожевим нальотом.
⌂ Фузаріозна гниль гороху
Часто коренева гниль проявляється на сходах і дорослих рослинах як в’янення і пожовтіння. Рослини можна легко висмикнути із ґрунту, а втрати урожаю сягають 35–50%.
Ризоктоніозна коренева гниль
Хвороба проявляється на підземній частині стебла, стрижневих та бокових коренях як коричневі розпливчасті вдавлені плями, які можуть охоплювати стебло. У разі інтенсивного ураження кореневої системи рослини в’януть і гинуть, особливо якщо ростуть на важких запливаючих глинистих ґрунтах та у роки з холодною затяжною весною.
Афаноміцетна коренева гниль
Стебла розм’якшуються на висоті 2–3 см над поверхнею ґрунту. Уражена тканина стає водянистою. Такі самі симптоми захворювання спостерігаються і на коренях. Через 3–5 днів після появи перших ознак хвороби нижні листки поступово жовтіють і відмирають. В основі стебла часто утворюються звуження, рослина в’яне і гине. Корені загнивають і під час висмикування рослин залишаються в ґрунті.
Пітіозна коренева гниль
Проявляється переважно на ґрунтах із високою та надмірною вологістю за умов суттєвого похолодання у період сівби та появи сходів гороху.
Коли уражена коренева система дорослих рослин, захворювання локалізується частіше на бокових тоненьких корінцях як світло-бурі плями. На ураженій тканині з нижнього боку стебла й навколо нього на вологій поверхні ґрунту з’являється ніжний рясний білий наліт. Інколи хвороба набуває хронічного прихованого перебігу – без видимих зовнішніх ознак. Такі рослини зазвичай відстають у рості, часто не плодоносять.
Розвиток хвороби спостерігається на загущених посівах, перезволожених ділянках поля, за наявності міцної поверхневої кірки на важких за механічним складом ґрунтах під час сходів культури, на кислих і солонцюватих ґрунтах, у прохолодну дощову погоду, під час частого повертання культури на попереднє місце на полі.
Збудниками кореневих гнилей гороху є різні види фітопатогенних грибів, які розвиваються в ґрунті і за сприятливих для них умов уражують кореневу систему рослин, викликаючи на рослинах специфічні симптоми проявлення хвороб характерних лише для даного виду гриба.
Звідки щорічно поновлюється інфекція кореневих гнилей? Відповідь: основне джерело інфекції – уражені рештки в ґрунті, на яких зберігається спороношення грибів-збудників захворювання і уражене насіння, в якому знаходиться грибниця патогенів.
За умов висіву зараженого насіння в ґрунт уражується точка росту молодих рослин, при цьому сходи часто гинуть або утворюють слабко розвинені бокові малопродуктивні пагони.
⌂ Молоді боби не розвиваються і часто опадають
Блідо-плямистий аскохітоз
Проявляється переважно на бобах – з’являються вдавлені, часто видовжені рожеві або світло-каштанові плями з темною облямівкою.
Молоді боби не розвиваються і часто опадають. У разі ураження рослин наприкінці вегетації типові плями не утворюються, однак насіння стає зморшкуватим і покривається дещо розмитими світло-жовтими плямами.
На листках хвороба проявляється як округлі або овальні великі світло-коричневі чи сірі плями діаметром 8–10 мм із темною облямівкою і коричневими крапками. На стеблах і черешках листків плями вдавлені, часто як глибокі звуження, ламаються стебла, засихають і опадають листки.
На уражених пагонах боби зазвичай не формуються або ж містять лише 2–3 дрібні насінини. Залежно від ступеня розвитку хвороби, недобір урожаю становить 20–25%, а інколи і 40%.
Темно-плямистий аскохітоз
Проявляється на коренях як коренева гниль і плямистість на листках, стеблах і бобах.
На дорослих рослинах ознаки хвороби проявляються на листках, стеблах і бобах як червонувато-бурі плями без чітких меж, темні в центрі, з світло-коричневою облямівкою. На уражених стеблах утворюються виразки, а на бобах – темні горбочки.
Основне джерело інфекції аскохітозів – уражені рештки, на яких зберігаються спороношення грибів і уражене насіння. Тривалість життєздатності патогенів в ґрунті – до 3–4 років, у насінні 5–10 років. Під час вегетації гриби поширюються повітряним течіями,викликаючи зараження рослин
⌂ Сіра гниль – надзвичайно шкідлива хвороба, яка удвічі знижує врожай
Сіра гниль
Проявляється на листках, стеблах, квітконіжках та бобах як бурі або бурувато-зелені розпливчасті мокрі мацеровані плями, які у вологу погоду покриваються густим сірим нальотом-спороношенням гриба-збудника хвороби, що легко розпорошується під час дотику.
Уражені ділянки можуть набувати коричневого забарвлення або знебарвлюватися, стебла часто надламуються, листки жовтіють і відмирають. Багато уражених квіток і зав’язей обпадає, на бобах, що утворилися, з’являються виразки. Уражене насіння недорозвинене, втрачає блиск і схожість, трухне.
Сіра гниль – надзвичайно шкідлива хвороба, яка удвічі знижує врожай.
Джерелом інфекції є склероції гриба в ґрунті і уражене насіння.
Іржа
Хвороба проявляється на листках, стеблах, рідше на бобах, спочатку як світло-коричневі, а пізніше темно-коричневі подушечки-спорношення збудника хвороби. Уражені рослини набувають потворної форми.
Сприяють розвитку іржі висока відносна вологість повітря (90 – 100%), часті дощі, випадання рясних рос в нічні години, температура повітря в межах 20 – 250С, надмірний вмісту азоту в ґрунті.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, на яких зберігається зимуючі спори гриба, а додаткове – грибниця патогена, яка зберігається в кореневищах молочаю, який також уражується цим грибом. У разі інтенсивного розвитку хвороби недобір урожаю зерна може сягати 30% і більше.
⌂ Борошниста роса
Борошниста роса
Зовнішні ознаки хвороби проявляються на листках, стеблах, рідше на квітках і бобах, які вкриваються білим борошнистим нальотом гриба, який згодом набуває брудно-сірого забарвлення. Уражені листки відмирають, насіння щупле, його маса у п’ять разів менша, ніж здорових рослин.
Залежно від інтенсивності розвитку хвороби урожай гороху зменшується в три або ж у три з половиною рази.
Джерело інфекції – уражені рештки, на яких гриб зберігається зимуючим спороношенням.
Під час вегетації гриб поширюється літніми спорами, які легко розносяться вітром, крапельками дощу і комахами. Оптимальними умовами для їх проростання є температура повітря 18–220С і відносна вологість 96–100%.
⌂ Пероноспороз Гороху
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
На горосі хвороба проявляється у формі місцевого і дифузного ураження рослин.
У першому випадку на листках з’являються жовті або хлоротичні плями, які у вологу погоду з нижнього боку пластинки вкриваються сіро-фіолетовим бархатистим нальотом. На стеблах і бобах плями блідо-зелені, розпливчасті. Під час достигання внутрішні стулки бобів і зовнішні оболонки насіння набувають кремового або фіолетового відтінку. Стулки бобів деформуються, передчасно засихають. Насіння вкривається коричневими плямами, а у разі інтенсивного ураження – суцільним шаром сірувато-фіолетової грибниці, внаслідок чого втрачає блиск і стає зморшкуватим.
У разі дифузного ураження хлоротичні плями охоплюють усі листки, деякі гілки або всю рослину. Уражена рослина має карликовий вигляд, верхівки стебел та листки щільно прилягають одні до одних, нагадуючи головки цвітної капусти. У вологу погоду вся поверхня рослини вкривається сіро-фіолетовим нальотом-спороношенням гриба. Інтенсивному розвитку хвороби сприяє наявність на рослинах краплинної вологи і температури повітря в межах 15-250С. За сильного ступеня ураження кількість насіння в бобах зменшується майже наполовину.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, на яких зберігаються зимуючі спори гриба, і уражене насіння, в оболонці якого містяться спори і грибниця. У разі висіву зараженого насінні у ґрунт виростають дифузно уражені рослини.
Бактеріальні хвороби
Із бактеріальних хвороб на горосі найбільш поширені: бактеріальний опік, смугаста плямистість і бактеріальний рак.
⌂ Бактеріальний опік гороху
Бактеріальний опік
Хвороба проявляється на листках, стеблах і бобах як значні за розміром (0,2–2,5 см) червоно-коричневі плями різної конфігурації, які мають маслянисту облямівку. Згодом плями буріють, на них часто з’являється ексудат, а навколо плям – тоненькі плівки.
Хвороба зазвичай розпочинається на нижніх листках і поступово поширюється на верхні. Уражені рослини в’януть і відмирають. На насінні з’являються вдавлені плями. Молоді боби можуть зморщуватися і всихати.
Збудником хвороби є бактерії, які в період вегетації передаються механічно краплями дощу, вітром, комахами. Зараження рослин відбувається через продихи і ранки.
Смугаста (дрібна) плямистість
На листках з’являються дуже дрібні, діаметром 1–2 мм, світло-коричневі плями, які в центрі забарвлені темніше, а по периферії мають маслянисту облямівку. На стеблах, черешках, а іноді і на бобах – дрібні плями, смуги, штрихи червоно-коричневого, пурпурового або палевого кольору, які, зливаючись, утворюють темно-коричневі поздовжні смуги. У разі сильного ураження у вологу теплу погоду рослини гинуть.
Збудником хвороби є бактерії, які окрім гороху, уражують сою, квасолю, кормові боби, чину, конюшину червону.
Бактеріальний рак
Хвороба проявляється на коренях, кореневій шийці рослин як нарости різної величини й конфігурації. Нарости спочатку білі, м’які, пізніше темні й тверді. У рослину бактерії потрапляють через механічні пошкодження.
Джерелом інфекції бактеріальних хвороб гороху є неперегнилі уражені рештки в ґрунті і заражене насіння.
Вірусні хвороби
На горосі широко поширені вірусні хвороби: деформуюча і звичайна мозаїка.
Деформуюча мозаїка
Хвороба проявляється як крапчастість, кучерявість листків, зморшкуватість прицвітків. На листках з’являються жовтуваті, світлі, прозорі, інколи білі плями, які, зливаючись, утворюють вузенькі смуги вздовж жилок, пластинки листків деформуються, на нижньому боці утворюються вирости. Стулки бобів деформовані. Верхівка рослин набуває потворної форми, скручується, зав’язь відмирає й опадає. Ріст і розвиток рослин часто припиняються, нижні листочки утворюють химерну розетку.
Насіння з уражених рослин має низьку схожість. У разі сильного ступеню ураження рослин хворобою недобір урожаю може сягати 10-15% т/га.
Збудником хвороби є вірус, який крім гороху, уражує вику та багато інших видів культурних і дикорослих рослин. Переносником його є різні види попелиць. Зберігається до наступного вегетаційного періоду в соку уражених багаторічних рослин.
⌂ Звичайна мозаїка
Звичайна мозаїка
Характерні ознаки хвороби – посвітління жилок на листках, а пізніше – пожовтіння деяких ділянок листкової пластинки. Уражені листки мають строкате мозаїчне забарвлення, часто набувають потворної форми, самі рослини пригнічені, суттєво відстають у рості.
Збудником її є вірус – поліфаг, який уражує понад 30 видів рослин з родини бобових. Передається різними видами попелиць Інтенсивний розвиток захворювання на посівах гороху відбувається у період жаркої погоди, за високої вологості повітря і великої чисельності попелиць – переносників. Звичайна мозаїка вважається більш шкідливою, ніж деформуюча.
Основне джерело інфекції – багаторічні бобові трави, особливо конюшина і буркун, в соку яких зберігається вірус. З насінням гороху вірус передається дуже рідко.
⌂ Для сівби використовуйте здорове, відкаліброване, протруєне або інкрустоване насіння
Заходи захисту гороху
- Найбільш радикальним, економічно вигідним і екологічно безпечним заходом є використання стійких сортів гороху
- Наступний захід – дотримання науково-обґрунтованих сівозмін. Повертати горох на попереднє місце можна не раніше ніж через 5–6 років.
Найкращими попередниками для гороху є просапні культури, які залишають після себе мало бур’янів. Зернобобові та багаторічні бобові трави не можуть бути попередниками, оскільки мають багато спільних шкідників і хвороб.
- Малопридатними для вирощування гороху є кислі, заболочені та засолені ґрунти. Кислі ґрунти (рН 6,5 і нижче) слід вапнувати, що суттєво зменшить ураження проростків кореневими гнилями та фузаріозним в’яненням.
- Більшість бур’янів є накопичувачами багатьох збудників хвороб, тож викорінюйте їх вчасно. Не допускайте пересихання ґрунту. Систематично знищуйте шкідників, особливо попелиць, які є переносниками вірусних хвороб.
- На ґрунтах із недостатнім рівнем азоту вносять повне мінеральне добриво. Надмірне живлення гороху азотом призводить до розростання вегетативних органів та інтенсивного розвитку кореневих гнилей, аскохітозів, несправжньої борошнистої роси, бактеріальних хвороб. У рядки під час сівби гороху вносять фосфорні добрива, що підвищує опірність молодих рослин до інфекцій.
- Проводьте кількість весняних обробітків ґрунту напередодні висівання гороху, аби запобігти висушуванню верхнього шару ґрунту.
- Для сівби використовуйте здорове, відкаліброване, протруєне або інкрустоване насіння. Насіння з підвищеною вологістю перед протруєнням доцільно спочатку обігріти його на сонячному промінні, що позитивно впливає на енергію проростання і схожість, підвищує опір проростків до кореневих гнилей.
- Проти зовнішньої та внутрішньої інфекції насіння гороху протруюють із зволоженням або водними суспензіями (10 л/т ) одним із препаратів: (Фундазол, з.п.. 2 кг/т; Вітавакс 200 ФФ, в.с.к., 2,5 л/т та аналоги; Максим 025 FS, т.к.с. 1,0 л/т; Максим XL 035 FS,т.к.с. 1,0 л/т; Вінцит 050 СS, к.с. 2,0 л/т та аналоги.
- Знезаражувати насіння гороху можна одним із біопрепаратів: Агат 25-К, па (40 г/т); Мікосан «Н», в.р.к., 7 л/т; Фітоцид, р., (0,5-1,5 л/т).
- Поєднуйте протруєння насіння з їх одночасним оброблення добривами, мікроелементами (молібден, мідь, бор, марганець та ін.) та регуляторами росту рослин, що сприяє кращій енергії проростання насіння, дружній появі сходів, імунізує проростки і молоді рослини проти кореневих гнилей, фузаріозного в’янення та інших хвороб.
- Для фіксації атмосферного азоту насіння гороху в день сівби слід обробити одним із біопрепаратів-інокулянтів: Нітрофікс (Нітрагін), р. (200 мл/ 80-100 кг); Ризоактив: марка Р, р.(1,0 л/т); Ризоактив: марка Т і В, п. (2,0 кг/т).
- Пам’ятайте, що горох належить до культур ранніх строків сівби, дотримання яких зменшує ризик ураження борошнистою росою, бактеріальними і вірусними хворобами. Поширення кореневих гнилей, несправжньої борошнистої роси, аскохітозу, сірої та білої гнилей суттєво зростає на загущених посівах. Оптимальна глибина загортання насіння гороху сприяє зниженню ураження рослин кореневими гнилями, фузаріозним в’яненням.
- У разі прогнозу інтенсивного розвитку несправжньої борошнистої роси, аскохітозів, борошнистої роси, сірої гнилі та інших хвороб у фазі бутонізації і наливу бобів проводять обприскування посівів одним із дозволених фунгіцидів: Квадріс, 250 SC, к.с., 0,8 л/га; Амістар Екстра 280 SC, к.с., 0,5-0,75 л/га; Імпакт К, к.с., 0,6-0,8 л/га; Мерпан, в.г. 2,0-2,5 кг/га та біопрепаратами: Агат 25-К, па., 30 г/га; Фітоцид, р., 0,5-0,6 л/га.
- Одразу після цвітіння проводять друге обприскування. За потреби можна повторити процедуру і втретє – на початку молочної стиглості зерна.
- Систематичне знищення бур’янів і шкідників, особливо попелиць, які є резерваторами і переносниками збудників вірусних хвороб.
- Своєчасне збирання врожаю.
КУпити насіння гороху тут
Читайте ще:
У передчутті нових овочевих перемог
Врожайність кавуна залежить від догляду
Як побороти хвороби пасльонових
