⌂ Тамара БЄЛОВА, кандидат сільськогосподарських наук,
професор Полтавської державної аграрної академії
Редиска посідає особливе місце серед овочевих культур, оскільки є багатим і раннім джерелом вітамінів та цінних мікроелементів. Свіжі коренеплоди містять мінеральні солі калію, кальцію, фосфору, магнію, натрію, заліза, йоду, вітаміни С, В1, В2, РР. Навіть гіркоти редиски мають лікувальні властивості. Ніжна соковита клітковина покращує апетит, поліпшує роботу шлунково-кишкового тракту, має жовчо- і сечогінну дію. А лізоцим, що міститься в олії редиски, пригнічує гнилісну мікрофлору кишечнику. Харчові волокна здатні зв’язувати й виводити з організму холестерин та токсичні продукти обміну.
Наші предки цього, можливо, й не знали, однак широко використовували редиску, зауважуючи цілющі властивості ранньовесняного овоча. Втім різні народи впровадили власні кулінарні традиції «вітамінізації» редискою. У Франції та Голландії кільця редиски накладають на бутерброди, у Німеччині коренеплід розрізають впоперек, підсолюють і подають як закуску до пива. А китайці ще й не таке утнули: готують особливий салат із семидобових паростків редиски! Словом, рецептів і традицій не перелічити, бо в культурі редиска відома вже понад три тисячі років.
⌂ Редиска є багатим і раннім джерелом вітамінів
Таємниця з хвостиком
Що знаємо про цю культуру сьогодні?
- Редиска — це холодостійка рослина довгого дня. Її сходи витримують короткочасне зниження температури до плюс 2–3°С. Однак якщо така некомфортна температура триває довго — рослина випускає стебло.
- Оптимальна температура для проростання насіння — плюс 3–4°С, для росту та формування врожаю — плюс 14–18°С. Короткий світловий день і оптимальна температура сприяють наростанню коренеплодів, а не гички.
- Важливу роль у формуванні коренеплодів відіграє не тільки кількість вологи, а й те, як саме рослина її отримує. Якщо поливатимете сходи з перебоями, на коренях утворяться нерівномірні потовщення, а коренеплоди стануть малопридатними для споживання (розтріскуватимуться, дерев’янітимуть і дуже гірчитимуть).
Як не зазнати невдачі?
Дехто вважає, що вирощувати редиску — дуже просто. Однак це не зовсім так. Треба врахувати кілька важливих рекомендацій.
- Підібрати захищену від вітру ділянку, яка рано навесні прогрівається сонцем. На затінених площах рослини дуже витягуються, а коренеплоди утворюються повільно.
- Підготувати високородючі ґрунти: для редиски найбільш придатні пухкі супіщані та суглинисті, чорноземи, а також окультурені торф’яні.
- Виміряти кислотність ґрунту: редиска найкраще ростиме там, де реакція ґрунтового розчину становить рН 5,5–7,4.
- На урожайність редиски впливає не тільки кількість мінеральних добрив, а і їхні пропорції. Збільшення норм азотного й калійного живлення призводить до наростання листя, а не коренеплодів. Також якість врожаю знижується внаслідок дефіциту бору (рослини добре реагують на передпосівну обробку насіння бором).
- Попередниками редиски можуть бути будь-які овочеві культури (крім капустяних), під які вносили великі дози органічних добрив. Але найкращими є огірки, цибуля, помідори, картопля. Часто редиску використовують як культуру-маркер, висіваючи її у невеликій кількості разом із цибулею, морквою та іншими культурами, насіння яких починає сходити лише через 15–20 днів.
⌂ Загущені посіви – шлях до втрати врожаю
Сію, сію, висіваю
Хочете мати велику й соковиту редиску без стрілок? Тоді запам’ятайте такі рекомендації:
- Вибирайте лише відсортоване і велике насіння (діаметром не менше 2,5 мм).
- Сійте редиску наприкінці березня, у квітні, щойно «дозріє» ґрунт, або навіть по льодовій кірці в підготовлену восени грядку, але не пізніше 25 травня, оскільки це рослини довгого світлового дня. Якщо вони освітлюватимуться більше 14 годин, відбудеться масове стрілкування. Короткий день (не більше 12 годин) призводить до затримки достигання, а коренеплоди довгий час будуть соковитими.
- Висівайте насіння так, щоб між рядками утримувалася відстань 15, 20 або 30 см. Загущені посіви — шлях до втрати врожаю.
- Щоб прискорити появу сходів, насіння перед висіванням на добу замочують у воді, а потім просушують.
- Редиска дуже чутлива до глибини загортання насіння. Якщо посів глибокий, утворюються деформовані коренеплоди. Оптимальна глибина загортання насіння на легких ґрунтах — три сантиметри, а на важких — два.
Важливо! Щоб подовжити період надходження товарної продукції, редиску висівають трьома-чотирма етапами — через вісім-десять днів. Улітку посів припиняють, а для споживання редиски восени її висівають у середині серпня.
Без клопоту, але уважно
- Догляд за посівами редиски полягає в боротьбі з ґрунтовою кіркою, проріджуванні (у разі потреби), вчасному поливанні та захисті сходів від хрестоцвітої блішки.
- Весняно-літні посіви редиски мають дуже короткий період вегетації, тому їх практично не прополюють, а ось для пізньостиглих сортів, які краще вирощувати із широкими міжряддями, рекомендують проводити один-два міжрядні обробітки на глибину 4–6 см.
- Дозволених препаратів для боротьби із хворобами та шкідниками редиски не існує. Тому для знищення хрестоцвітих блішок посіви можна обприскувати настоєм із тютюнового пилу (настоюють упродовж доби). Щоб відлякати шкідників, можна застосовувати й настоянку з лушпиння цибулі.
- Збирають редиску у фазі технічної стиглості (у цей період рослини мають п’ять-шість листочків), коли коренеплоди матимуть діаметр 1,5 см. Період збирання триває не більше півтора-два тижні.
- Редиска, зібрана з гичкою, швидко в’яне і втрачає товарний вигляд: листя витягує вологу з коренеплодів для підтримання своєї життєдіяльності. Тому для збереження товарного вигляду коренеплоди треба зволожувати.
Купити насіння редису тут
Читайте ще:
Чарівне яблучко
Хурма – досить легка культура для вашого саду
Китайські огірки на вашому городі
