Останнім часом петрушка набула широкого поширення серед городників-любителів. Адже це надзвичайно цінна ароматично-смакова та лікарська культура. Крім того, знаючи технологію її вирощування, можна отримати непоганий прибуток. Це досить рентабельна культура, зелень якої надзвичайно дорога протягом року. А враховуючи, що прибуток від петрушки дають, як кажуть у народі, і вершки, і корінці, на ній точно можна робити бізнес.
Однак при цьому слід розрізняти петрушку коренеплідну (зустрічається найчастіше, для споживання використовують як коренеплоди, так і листки) та листкову (формує велику розетку листків, її зелень набагато ніжніша, а ось розгалужена коренева система не придатна для використання).
Петрушка — холодостійка культура, її насіння проростає за температури +3-5°С, але сходи з’являються лише на 25–30-ту добу. Оптимальна температура для проростання насіння—15–18°С, за якої сходи з’являються на 10–12 добу. Високі ж температури під час вегетації (вище ніж 25°С), особливо за дефіциту вологи, гальмують ріст рослини і пришвидшують її старіння—коренеплоди грубішають, втрачають форму, знижуються смакові властивості коренеплодів і аромат зелені, яка втрачає ефірні олії.
ВИХІД ІЗ ТІНІ
Не можна допускати затінення петрушки, оскільки це різко знижує товарність і урожайність коренеплодів. Тож підбирайте для грядки добре освітлені протягом усього дня ділянки. Ще восени глибоко перекопайте її і вирівняйте — тільки за таких умов матимете гладенькі і блискучі коренеплоди «товарного» вигляду. Петрушку найкраще вирощувати на другий рік після внесення свіжого гною, щоб уникнути розгалуження коренеплодів. Найкращими попередниками для неї є цибуля ріпчаста, огірок, помідор, капуста, а небажаними— морква, селера, пастернак, кріп, фенхель. Повертати петрушку на попереднє місце можна не раніше ніж через 3–4 роки.
Прискорити появу сходів можна за допомогою намочування насіння в теплій воді. Разом із петрушкою висівають редиску, салат, шпинат, сходи яких з’являються швидше і позначають рядки,таким чином легше боротися із бур’янами.
ЗЕЛЕНИЙ КОНВЕЄР
Петрушку на зелень вирощують «конвеєром»—сіють у декілька етапів: рано навесні, влітку, а для отримання надранньої продукції—під зиму (до замерзання ґрунту, але щоб рослини не проросли восени). Навесні через 20–30 днів після розмерзання ґрунту рослини почнуть швидко формувати урожай. Однак запізнюватися зі збором зелені не варто, оскільки рослини швидко зацвітають і коренеплоди втрачають товарний вигляд. Для прискорення відростання рослин навесні підзимні посіви петрушки накривають поліетиленовою плівкою або агроволокном.
✔ Щоб отримати свіжу зелень наприкінці літа і восени, висівайте петрушку влітку, але не пізніше середини липня. Оскільки в цей період замало важливої для петрушки вологи, ділянку перед сівбою потрібно полити.
✔ Рядки мають бути на відстані д 15–20 см, їхня глибина — 1,0–1,5 см. Сійте негусто, щоб менше проріджувати і не підривати кореневу систему рослин (для зручності змішайте насіння з торфом чи піском). Загорнуті рядки злегка притоптують.
✔ Сходи у фазі 1–2 справжнього листка проріджують, залишаючи між рослинами 3–4 см. Запізнитеся — матимете дрібні коренеплоди і менш розвинену зелену масу.
✔ До фази 6–8 справжніх листків міжряддя прополюють і регулярно розпушують ґрунт, щоб покращити газообмін і знищити кірку. У суху погоду петрушку поливають та мульчують (навколо рослин) торфом, компостом тощо. Поливання мають бути регулярними, але помірними, щоб ґрунт був вологим.
ЯК ОБІЙТИСЯ БЕЗ ХІМІЇ?
Петрушка вибаглива до органічних і мінеральних добрив, однак вона не витримує їх надмірних доз. Тож азотні добрива (аміачну селітру) найкраще вносити навесні і з підживленнями (35 г/м2), а фосфорні (суперфосфат) і калійні (калійну сіль) — восени під перекопування ґрунту (7–10 г/м2). Перше підживлення петрушки проводять аміачною селітрою або попелом із появою 3–4 справжніх листків, наступні — через кожні 2 тижні. Впродовж вегетаційного періоду проводять 3 підживлення. Однак зрізувати зелень рекомендовано через 10–14 днів після внесення добрив. Щоб не переборщити з нітратами, не вносьте азотні добрива понад 9 г/м2.
ОСТАННІ ПРИГОТУВАННЯ
Вирощуючи петрушку на зелень, впродовж вегетаційного періоду проводять 3–4 зрізування листків, а на посівах для збору коренеплодів зелену масу взагалі не чіпають, оскільки це значно знижує їхню врожайність. Коренеплоди збирають, коли температура повітря зменшиться до +7–8°С, аж до настання сильних заморозків (у центральних районах — кінець вересня, початок жовтня). Зібрані коренеплоди сортують, товарні закладають на зберігання, а дрібні нетоварні використовують для вигонки зелені. Перед закладанням на зберігання у листової петрушки листки не обрізають, а видаляють лише ті, що пожовкли чи пошкоджені.
Ірина Бобось, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри овочівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України
