Волинське село годує «пекінкою» дві держави

LinkedIn
WhatsApp
Telegram
14.05.2020

Анатолій Мельничук

Наприкінці жовтня, коли більшість аграріїв уже закінчуэ осінньо-польові роботи. А у волинському селі Хорохорині вони тривають. Місцеві господарі не роблять акцент на вирощуванні зернових чи зернобобових культур або коренеплодів. Вони спеціалізуються на пекінській капусті та полуниці. Тому сезон у них триває весь рік.

«Восени у наших аграріїв гаряча пора, – розповідає телефоном староста Хорохоринської сільради Анатолій Мельничук. – У другій половині жовтня в селі починають зрізати пекінську капусту, трохи згодом – сапати полуниці. У липні насіння капусти висівають у спеціальні пелети. Розсаду тримають протягом місяця на вулиці, поки підросте, а в середині серпня висаджують у ґрунт. Ця культура – скоростигла, після свята Покрови її починають зрізати. Молоді полуниці, як «пекінку», висаджують у липні, а в жовтні просапують.

Поле пекінської капусти

Від листопада до березня у нас теж не відпочивають. Капусту на зиму складають в овочесховища. І повсякчас стежать, аби не підгнила, постійно перебираючи її. Як тільки сніг зійшов – починається підживлення полуниці. Потім її просапують, далі починається сезон збирання ягід. І так щороку».

За словами очільника громади, технологію догляду за полуницями та «пекінкою» підприємливі хорохоринці перейняли в Польщі, куди свого часу їздили на заробітки. Тепер засаджують цими культурами цілі гектари. Використовують насіння сортів іноземної селекції. На землях Хорохорина найкраще себе зарекомендували сорт пекінської капусти Білко F1 та полуниця Мармелада. Коли господарі не можуть впоратися самі – наймають помічників. Тому з сусідніх сіл до них приїжджають на заробітки.

Збір урожаю

Як збирають урожай «пекінки», вирішила побачити на власні очі. Тому осінньої погожої днини вирушила автобусом до Хорохорина. Ще на в’їзді до села зауважила гори дерев’яних ящиків біля деяких хат і зелені острівці капусти на полях. На одному з них побачила трактор і людей, що збирали урожай. Вони зрізували капусту й одразу складали її у ящики. Господар охоче погодився ознайомити мене зі своїми «володіннями».

«Маю два гектари «пекінки» та чотири – полуниці, – каже Ігор Фрончко. – Виділив для цих сільгоспкультур свій пай, ще трохи землі орендую. Разом із товаришем ми почали займатися агробізнесом дванадцять років тому. Він знав, як вирощувати «пекінку» та полуниці, бо перед тим кілька років їздив на заробітки до Польщі, а я мав одного маленького трактора. Ось і вирішили поєднати зусилля – його досвід і мою техніку. Коли вдалося заробити трохи грошей, наші шляхи розійшлися. Тепер кожен займається цим бізнесом окремо. Людей наймаю, техніку для обробітку полів придбав».

Пан Ігор розповідає, що зазвичай у нього працюють шість-вісім робітників. До збирання полуниці треба залучати більше – до двадцяти людей. Для їх проживання господар облаштував дві кімнати. Для зберігання продукції побудував просторе сховище. У ньому поміщається до 50 тонн капусти.

Капуста в овочесховищі

«Аби отримати щедрий урожай «пекінки», треба докласти чимало зусиль, – говорить Ігор Фрончко. – Насіння ми висіваємо у пелети, заповнені спеціальною ґрунтосумішшю. Її готуємо самі з торфу, до якого додаємо міндобрива. Кислотність суміші гасимо вапном. Перед висадженням розсади землю підживлюємо нітроамофоскою та калійною селітрою. Догляд за «пекінкою» у відкритому ґрунті полягає у знищенні бур’янів, поливанні та обробітку проти шкідників. Якщо дотримуватися цих умов, з гектара можна зібрати близько 50 тонн капусти».

Пан Ігор каже, що 2019 рік для капусти не дуже сприятливий. У 2018-му врожай був кращим, однак і ціна була нижчою. Заготівельники приймали її по дві-три гривні за кілограм. У 2019-му ціна сягала восьми гривень.

«Кожну капустину треба замотати в стретч, – пояснює господар. – Цього вимагають заготівельники. Потім скласти її в поліетиленові мішечки. Кожний оптовик має різні вимоги до ваги капусти. Наприклад, у супермаркети беруть продукцію вагою близько кілограма, на ринки – трохи легшу. А ось заготівельники зі Львова віддають перевагу зовсім маленькій капусті».

Транспортування пекінки до місця продажу

За словами Ігоря Фрончка, ще кілька років тому дорогу до Хорохорина добре знали заготівельники з багатьох регіонів України – Києва, Львова, Рівного. А торік більшу частину продукції вивезли до Білорусі. Словом, пекінська капуста з волинською пропискою тепер годує дві держави.

Людмила ПРИЙМАЧУК

Купити насіння пекінської капусти можна тут

Читати ще:

Секрети надзвичайних урожаїв городини
Помідори з розсади чи напряму в ґрунт?
Сочевиця знову в моді

 

LinkedIn
WhatsApp
Telegram